Дифтерія

09.Жов.2018
Дифтерія

Дифтерія у дорослих та дітей – симптоми, причини, лікування й профілактика дифтерії

 Сьогодні ми розглянемо з вами дифтерію й усе, що з нею пов’язане – симптоми, причини, форми, діагностику, лікування, профілактику й інші аспекти цього захворювання.

Що таке дифтерія?

Дифтерія – інфекційне захворювання яке протікає гостро, та характеризується запаленням, переважно ротоглотки, основною причиною якого є потрапляння в організм бактерії Corynebacterium diphtheriae (бацила Леффлера, розмов. дифтерійна паличка).

Назва хвороби утворилась від грецького слова «diphthera», що переводиться як — плівка, перетинка. Серед інших її назв виділяються – дифтерит (застаріла назва хвороби), злоякісна ангіна, смертельна виразка глотки, петля ката, сірійська хвороба.

Крім ротоглотки ( близько 90% усіх випадків хвороби), інфекція провокує розвиток запалення в бронхах, носі, очах, на шкірі й статевих органах.

Основні симптоми дифтерії – утворення нальоту й набряк піднебіння, мигдалин, горла, незначний біль при ковтанні, підвищення температури тіла й інші ознаки запального процесу.

Передається збудник дифтерії повітряно-краплинним і контактно-побутовим шляхами, а також через вживання немитої, погано обробленої, інфікованої їжі.

Найнебезпечнішим ускладненням хвороби є летальний результат, який обумовлений отруєнням організму токсином, вироблюваним бацилою Леффлера в процесі її життєдіяльності в тілі людини.

Основним методом лікування є введення в організм протидифтерійної сировотки – антитоксину, тому що антибактеріальні препарати ( за станом на 2017 рік) при лікуванні дифтерії мають низьку ефективність.
Основним профілактичним заходом проти дифтерії є вакцинація – АДП, Адп-М, АКДП.

Розвиток дифтерії

Джерелом збудника дифтерії ( дифтерійної палички — Corynebacterium diphtheriae) є носій інфекції – хвора людина.

Шляхи передачі – повітряно-краплинний ( через чхання, кашель, розмову на близькій відстані), контактно-побутовий ( через порізи, травми, садна, кон`юктиву око), харчовий (вживання інфікованої їжі).
Інкубаційний період ( від моменту потрапляння інфекції в організм до перших ознак захворювання) становить від 2 до 10 днів.

Найбільш частим місцем, де осідає інфекція є ротоглотка. Серед інших місць можна виділити – трахею, бронхи, носову порожнину, поверхню шкіри, очі, статеві органи.

Розвиток хвороби. Після потрапляння дифтерійної палички на слизові оболонки ротоглотки, вона виділяє екзотоксин і інші патологічні ферменти, які утворюють у даному місці вогнище запалення – розвивається некроз епітелію, гіперемія судин і підвищена проникність їх стінок. Далі вогнище осідання інфекції й навколишні його тканини покриваються фібриновою плівкою, яка на початкових стадіях виглядає як желеподібний наліт і легко знімається, але в міру розвитку, наліт ущільнюється, набуває сіруватого відтінку, а при спробі його зняття, з запаленої слизової виступають краплі крові. Однак слід зазначити, що при легкому перебігові захворювання, фіброзний наліт не покриває слизових.

Поширення інфекції по всьому організму відбувається через кровоносні й лімфатичні судини, отруюючи організм і викликаючи ознаки інтоксикації, локальний лімфаденіт, набряк тканин, розладу серцево-судинного й нервового характеру, вражаються нирки, надниркова залоза й інші органі й системи. При цьому підвищується температура тіла, з’являється нудота, загальна слабість, ніс закладений.

При важкому перебігу хвороби розвивається набряк піднебінного язичка, дужок і мигдалин звужують прохід глотки.

Дуже важливо приділити належну увагу хворобі вчасно й не допустити зв’язування виділюваного дифтерійною паличкою токсину зі специфічними рецепторами клітин, тому що на пізніх стадіях введення антитіл уже не може нейтралізувати токсин в організмі.

Після дифтерії імунітет не завжди захищає людину від повторного інфікування й розвитку хвороби.

Дифтерія–МКХ
МКХ-10:A36;
МКХ-9: 032.

Дифтерія – симптоми

Захворювання дифтерія характеризується наступними загальними симптомами, які можуть трохи мінятися, залежно від локалізації, форми й стадії хвороби:

– Збільшення піднебінного язичка, дужок, мигдалин, а також можливий на них плівковий наліт, найчастіше сіро-білого кольору;
– Гіперемія (почервоніння) і набряк горла;
– Незначний біль у горлі, особливо при ковтанні;
– Збільшення шийних лімфовузлів, набряк шиї;
– Підвищення температури тіла, аж до 41 °С;
– Загальна слабість, млявість, нездужання, підвищена сонливість;
– Головний біль, запаморочення;
– Нудота, іноді із блювотою;
– Блідість шкірних покривів.

Профілактика дифтерії

  • Вакцинація – застосування щеплень, що містять адсорбований дифтерійний анатоксин (Акдп-Анатоксин, Акдп-Вакцина, АДП, Адп-М, комбіновані аналоги
  • Ізоляцію хворих при підозрі або діагностуванні дифтерії в умовах стаціонару;
  •  Дезінфекція місць і предметів побуту хворого;
  •  Дотримання правил особистої гігієни;
  •  Уникати торкання обличчя брудними руками;
  •  Спостереження лікарем за пацієнтом, хворого на ангіну, фарингіт, щоб з появою ознак дифтерії, відразу ж направити хворого на стаціонарне лікування, для недопущення поширення інфекції.